Не я придумав цю війну,
Запечені криваві скроні
Наворожили на долонях
Мою розстріляну війну.
І не моя у цім вина,
Що сонце понесли на плаху,
Його між Богом і Аллахом
Не поділила ця війна.
Не дорікай, що я живу минулим...
Не дорікай, що доля відвернулась...
Таким як є - мене сприймай...
Не дорікай, не дорікай, не дорікай...
Не я щодня приношу біль
У сни солодкі ще дитячі,
Ще немовлятко сходить, плаче,
Ще ненароджене в тобі.
І не моя у цім вина,
Що БТРи ріжуть ночі,
На місяць виє криком вовчим
Ця незакінчена війна.
Не дорікай, що я живу минулим...
Не дорікай, що доля відвернулась...
Таким як є - мене сприймай...
Не дорікай, не дорікай, не дорікай...
Не дорікай, що я живу минулим...
Не дорікай, що доля відвернулась...
Таким як є - мене сприймай...
Не дорікай, не дорікай, не дорікай...
Не дорікай, що я живу минулим...
Не дорікай, що доля відвернулась...
Таким як є - мене сприймай...
Не дорікай, не дорікай, не дорікай...