В полі родючому, в лісі дрімучому,
Де затупились мечі,
Щастя чекали, до сонця гукали,
Від неба шукали ключі.
Позваний Богом, минувши пороги, рік:
Видіте гори сія?
Яко на сіх горах биті імать город,
І благодать возсія!
Буде той град стольний, житиме люд вольний,
Гідний на спів і на рать.
Світло не змеркне, бо многія церкви Бог
Їм воздвигати імать!
Я залишився, a він не втомився,
Поідє по Днєпру горє.
А там, ідєже биcть Київ послєже, хрест
Благослові на горє.