Виряджала мати сина:
Йди, служи, синочку мій!
Рідну землю боронити -
Це обов'язок святий!
Раптом випав серед літа
На троянди білий сніг,
Син із війська не вернувся
Вже на батьківський поріг.
А мати жде, а мати виглядає
Чаїно квилить мамина душа,
Тривожно серце з болю завмирає,
Пішов солдат і не сказав "Прощай!"
А мати жде, все ж вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
Посивіла з горя мати,
Болем зойкнула душа,
Бо згадала як маленьким
Син навстріч їй поспішав.
Небо плакало дощами,
Гасли зорі угорі,
Носять квіти на могили
Всі солдатські матері.
А мати жде, а мати виглядає
Чаїно квилить мамина душа,
Тривожно серце з болю завмирає,
Пішов солдат і не сказав "Прощай!"
А мати жде, все ж вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
Сину, сину мій,
Де ж ти? Де ж ти, мій синочку?
А мати жде, а мати виглядає
Чаїно квилить мамина душа,
Тривожно серце з болю завмирає,
Пішов солдат і не сказав "Прощай!"
А мати жде, все ж вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
А мати жде, а мати виглядає
Чаїно квилить мамина душа,
Тривожно серце з болю завмирає,
Пішов солдат і не сказав "Прощай!"
А мати жде, все ж вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
А мати жде, все ж вигляда синочка,
А мати жде...