C
С G
F
Я з України, з Івано-Франківска, може хто чув?
C
G
C
Місто чудове, колись називалося Станіславув.
C
Сто років тому тут був випадково письменник Франко,
F
Є промисловість в нас: хімія, дошки, хліб, молоко.
C
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
F
Але ні люди, ні риба не квапляться лізти туди.
C
G
C
Їде тролейбус набитий на Пасічну - виджу з вікна...
C
Це моє місто, маленьке і затишне - Га-ли-чи-на!
C
Кручені вулиці, липи з тополями та ялинки.
F
Сорочки вишивані, яйці мальовані і рушники.
C
G
C
Три автостанції, аеропорт, колійовий вокзал,
C
Електростанція, клуб комунальників, водоканал.
C
Польська ратуша, й, кажуть, під нею - підземні ходи.
F
Але ніколи не мав я бажання пхатись туди.
C
G
C
Їде машина, а в кузові крадена тона вапна.
C
Це батьківщина, це моє місто - Галичина!
C
А це є найбільша і найбіліша із всіх білих хат.
F
Тут облрада, а трохи раніше сидів апарат.
C
G
C
Влада змінилась, та все залишилось - ті самі діди.
C
І, може, тому я їх ігнорую - не лізу туди.
C
А на Дністровській - базари, кіоски, торгові ряди.
F
Та грошей не маю і я сі не пхаю писком туди.
C
G
C
Всі щось купують, міняють, гандлюють - людей, як... пшона!
C
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!
C
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
F
Польська ратуша, й, кажуть, під нею - підземні ходи.
C
G
C
Трохи наївна, трохи весела, а трохи - сумна...
C
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина! F C G C