Мандрує осінь жовтою дорогою,
І лущаться каштани на гіллі,
І в далині, за синьою тривогою
Курликають вечірні журавлі.
Каштани падають, каштани падають
У пригорщі осінніх вечорів,
А я пригадую, а я пригадую
Лиш ту весну, коли тебе зустрів.
Тремтить зоря над липами багряними,
І пахне сад, мов у степу полин,
Прийди до мене сивими туманами,
Чи срібним літом бабиним прилинь.
Каштани падають, каштани падають
У пригорщі осінніх вечорів,
А я пригадую, а я пригадую
Лиш ту весну, коли тебе зустрів.
Каштани падають, каштани падають
У пригорщі осінніх вечорів,
А я пригадую, а я пригадую
Лиш ту весну, коли тебе зустрів.
І вже зозулі відкували ранками,
Аж до весни замовкли солов'ї.
Лиш об дорогу спілими кaштанами
Раз по раз б'ються спогади мої.
Каштани падають, каштани падають
У пригорщі осінніх вечорів,
А я пригадую, а я пригадую
Лиш ту весну, коли тебе зустрів.
Каштани падають, каштани падають
У пригорщі осінніх вечорів,
А я пригадую, а я пригадую
Лиш ту весну, коли тебе зустрів.
А я пригадую, а я пригадую
Лиш ту весну, коли тебе зустрів...