Нам знайомо, коли божевільний сусід
Б'є у двері й кричить: Це дім мій!
Роками біда в його голові,
Він нам каже, що друг, а сам - змій!
Йому байдуже на все, что перед ним на пути
Постраждають жінки чи діти...
Весь світ кричить йому: Стій!
Ти не на своїй землі!
Йому байдуже на все, він - зомбі!
Скільки треба болю і сліз,
Крові наших братів,
Щоб не назвати братами ворогів!?!
Серця пробиває наскрізь
Гірше всяких катів.
Він - нам не друг і не брат,
Він - зомбі!
Як можна вбивати людей, казати,
Що захищав?..
І цю війну ніби теж не він почав...
Він думав нас розірвав,
А насправді - з'єднав!
Ми переможемо все! В нас правда!
Бог на боці добра, а не злочину!
Відпускати гріхи не захоче вам!
Та ці люди бездушні та пусті,
Ще раз кричу - зомбі!
Скільки треба болю і сліз,
Крові наших братів,
Щоб не назвати братами ворогів!?!
Серця пробиває наскрізь
Гірше всяких катів.
Він - нам не друг і не брат,
Він - зомбі!
Він - нам не друг і не брат,
Він - зомбі!