Закохано хвилюються три місяці весни,
Дівчата всі готуються неначе до війни,
Незрима неозвучена від Мексики до Альп,
Кампанія закручена за чоловічий скальп.
За кожного підбитого у тих важких боях
Малюють ще по зірочці у себе на боках,
Розстрілюють очима нас в розкрасці бойовій
Та відступати соромно і я приймаю бій.
Бо я не звик тікати, я не звик,
Бо я мужик, і ти мужик,
І кожен з нас мужик.
Та жаль мені наш бідний батальйон,
Бо ми йдемо на цю війну,
Щоб здатись у полон.
Замучені тривогами ми із останніх сил
Таємними дорогами заходимо у тил
І знову переможені, і боляче до сліз,
Бо розріз на спідниці це страшніше ніж обріз.
І ось аркани золоті накинуто на нас,
І акт капітуляції зареєструє ЗАГС
Та ще існують методи підпільної війни
І ми ще повоюємо наступної весни.
Бо я не звик тікати, я не звик,
Бо я мужик, і ти мужик,
І кожен з нас мужик.
Та жаль мені наш бідний батальйон,
Бо ми йдемо на цю війну,
Щоб здатись у полон.
Бо я не звик тікати, я не звик,
Бо я мужик, і ти мужик,
І кожен з нас мужик.
Та жаль мені наш бідний батальйон,
Бо ми йдемо на цю війну,
Щоб здатись у полон.