Ой, на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Накрив очі китайкою -
Заслугою козацькою.
Що в голові ворон крячє,
А у ніженьках коник плаче.
Біжи, коню, дорогою
Степовою широкою...
Ой, на горі вогонь горить!..
Щоб татари не спіймали,
Сіделечка не здіймали.
Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного!
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни біля плота,
Війде сестра – розгнуздає,
Вийде мати – роспитає:
А чи на горі вогонь горить?..
Ой, ти, коню вороненький,
А де ж син мій молоденький?..
Не плач, мати, не журися,
Бо вже син твій оженився!..
Не плач, мати, не журися,
Бо вже син твій оженився!..
Та взяв собі паняночку -
В чистім полі земляночку...
Ой, на горі вогонь горить...
Візьми, мати, піску жменю,
Посип його на каменю,
А коли той пісок зійде,
Тоді син твій з війська прийде!.
Нема піску, нема сходу,
Нема сина із походу...
Нема піску, вода зняла,
Нема сина - куля взяла...