Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі не має.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
Куди ти йдеш не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде,–
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити!
Сидить козак на тім боці –
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,–
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак – шляхи биті
Заросли тернями.