Колись мені казала мудра мамa:
Не йди, Оксанко, заміж за Івана,
А йди, моя дитино, за Петра -
Буде у тебе масло і ікра!
А я ж тоді вмирала за Іваном,
За чубом кучерявим, гордим станом.
Йому я серце віддала, як є,
А він з жінками знову за своє!..
Ти зрозумій, ти тільки мій,
На інших заритись не смій!
Й тихцем дурити теж мене
Уже не треба!
Мене ти ще не бачив злу -
Я сяду, навіть, на мітлу,
Щоб всіх зітерти на золу
Заради тебе!
Тебе я вже водила до ворожки,
Й вона тебе відчарувала трошки.
Мене ти став любити, як колись,
Й мої потроху пристрасті вляглись...
І знов тебе я віддано кохаю,
Але усе частіше помічаю,
Коли ти уночі уже заснеш -
Спросоння кличеш знову не мене!
Ти зрозумій, ти тільки мій,
На інших заритись не смій!
Й тихцем дурити теж мене
Уже не треба!
Мене ти ще не бачив злу -
Я сяду, навіть, на мітлу,
Щоб всіх зітерти на золу
Заради тебе!