Не жди мене, матусю золота,
Вже не прийду я знов на рідний наш поріг,
Між нами дим і темрява густа
І спека злих пустель підступних і німих.
У тім краю, у пастці кам'яній
Нас чатувала смерть підступна і німа.
Тоді був бій, тяжкий нерівний бій
І раптом спалах - біль і ось, мене нема.
За сум гіркий, за чорні дні
Пробач мені, навік пробач.
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти, благаю я, не плач.
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти не плач, не плач.
Пройдуть літа та в сни до тебе я
Приходитиму знов з Афганської імли.
Лиш не питай, матусенько моя,
Завіщо ми тоді на тій землі лягли...
За сум гіркий, за чорні дні
Пробач мені, навік пробач.
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти, благаю я, не плач.
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти не плач, не плач.
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти не плач, не плач.
Вже не прийду я знов на рідний наш поріг,
Між нами дим і темрява густа
І спека злих пустель підступних і німих...
За сум гіркий, за чорні дні
Пробач мені, навіки пробач...