Зоріла золота заграва,
Здригався світ під звуки сурм –
Широко залунала слава,
Що нам воскресла вже держава,
Що Україна встала з тюрм.
Гоїлись столітнії рани,
Бо не царив вже кволий жах;
Лежали в поросі тирани,
Розірвано важкі кайдани –
Стеливсь в майбутнє вільний шлях.
Негайно! Що це? Що це чути? –
Це знову поїзд диких орд!
Над досвітом прийшлось збагнути
Питання: бути чи не бути
Без війська і своїх кагорт?!
До лету розгорнули крила
Три сотні молодих спартан –
Бо воля блеском їх сліпила
І не страшна ворожа сила,
І не злякались смерті ран.
Народе, йди скажи Вкраїні,
Що ми готові на наказ,
Що ми збудуєм на руїні
Нові святині і твердині –
Як забажають їх від нас.
Що шлях майбутній вкажуть Крути,
Що місто терня – ореол,
Що Україна мусить бути,
Про Україну всім почути, –
Що світу це новий престол!