Заплакана весна шукала схову,
Розгублена, розплетена
Тікала босоніж,
Та ноги все вели її додому,
До нененьки, до матінки,
Нема її рідніш!..
Нема її рідніш!..
Заплакана весна,
Розплетена коса,
Нескорена, незломлена,
З душею журавля
Летить до краю рідного
Вона!..
Нема в цілому світі краще дому,
Ніж той, де народилася душа!..
Куди тепер так кличе знову й знову
Там, де тебе чекають із ночі до рання!
Із ночі до рання!..
Заплакана весна,
Розплетена коса,
Нескорена, незломлена,
З душею журавля
Летить до краю рідного
Вона!..