Як-небудь прикритий
Сирою землею
Щирий син родини
Спочива під нею:
Пробите серденько
Кулями-стрілами,
Не кипить крівцею
Життя джерелами.
І хреста немає...
Могила чорнява
Свіжою травою
Уже заростає...
Не прийде сестриця
Поплакать на неї,
Не знайде матуся
Могили тієї.
Тільки клен високий
І плаче зорьою,
І кропить могилу
Чистою росою...
Спи собі, забутий!
Серце не озветься,
І чесная помста
З нього не поллється.
Браття! Задля волі,
Для життя родини
Не жаль положити
Голови в могилу.