Тихий ліс, попід лісом шанси
В сяєві і мареві заграв,
Втомлені стрільці поснули вранці,
Вартовий їх сон уберігав.
Тихо-тихо полем вітер віє,
Шелестить, торкнувшися листя,
І летять у даль солодкі мрії
Вартового юного стрільця:
Ось він вдома, вийшли брати, сестри,
Стара мати в білому чіпку...
І в той час позаді десь на дубі
Закувала зозуля: Ку-ку.
Ой, чого ж ти закувала зрання?
Ти збудила чар солодких снів.
Відгадай, скажи мені, кохана,
Скільки років я ще буду жив?
Байдуже кує собі зозуля:
Рраз і другий, третий і кінець.
Те кування перервала куля –
Похиливсь прострілений стрілець.