Я лечу у низ, забувши тебе,
І навіть промені сліз
Не зламають те все,
Що я наробив, що я загубив...
Ти летіла, мов птах,
В протилежну весну,
Не блукала в стінах,
Не втікала в журбу.
Я на все забив,
Я на все насолив...
Ти більше знала, як Google,
І бачила більш, ніж Youtube,
Ти досягла Mass Effectа,
Та спуститься забула на грунт.
Шукала всіх в контакті,
Та не знала, що ми всі тут,
Бо ми гуляли на дворі,
Бо ми шукали щось в собі,
Ми казали ні брехні,
Ми були завжди не одні,
Не одні, не самі...
Я глянув у вись,
Подивившись на тебе,
Я казав: "Посміхнись!",
Коли долали проблеми,
Що я розтрощив, що я залишив...
Ночували в зірках
В пору нічну,
Днювали в променях сонця на яву,
Я на все наплював,
Я на все начхав...
Ти більше знала, як Google,
І бачила більш, ніж Youtube,
Ти досягла Mass Effectа,
Та спуститься забула на грунт.
Шукала всіх в контакті,
Та не знала, що ми всі тут,
Бо ми гуляли на дворі,
Бо ми шукали щось в собі,
Ми казали ні брехні,
Ми були завжди не одні,
Не одні, не самі...
Ти втекла кудись,
Полетіла до себе,
Я шукав тебе скрізь,
Переривши все небо,
Що я пропустив,
Що не облетів?..
Я відкину свій страх,
Знайду тебе одну,
Пошукаю у снах
І до тебе прийду.
Я усе обшукав,
Я не все сприймав...
Ти більше знала, як Google,
І бачила більш, ніж Youtube,
Ти досягла Mass Effectа,
Та спуститься забула на грунт.
Шукала всіх в контакті,
Та не знала, що ми всі тут,
Бо ми гуляли на дворі,
Бо ми шукали щось в собі,
Ми казали ні брехні,
Ми були завжди не одні,
Не одні, не самі...
Я надіявсь колись,
Коли час пройде,
Що не впаду без тебе вниз...
Що все мине...
Що я наробив, що я загубив,
Що я пропустив, що не облетів...