Старенька ненька плаче, тужить,
Дівчина плаче молода.
Кати московські запалили
І наші села і міста.
Забрали сина молодого,
Дівчині милого взяли.
Не вернеться уже ніколи,
Кого чекісти повели.
Не сам один в тюрму попався,
Три сотні друзів разом з ним,
Сини найкращі України,
З гарячим серцем степовим.
Криваво вранці сонце сходить,
І в місті гомін ожива,
Тоді чекісти починають
Свої пекельнії жнива.
По десять разом їх виводять,
Мотор, як завжди, загудів...
І ще раз "Слава Україні!"
І мертві падають долів.