Посадив тато грушу біля хати,
До себе манить незрівнянна краса
І здалеку летять діти як до мати,
Бо душа багата як цвітом весна!..
У неї лагідна, добра, щира душа,
Навесні квітує рясно білим цвітом,
До саду прилітає лелека здаля
І почастує солодкою грушею літом.
До дороги розрослось плодами гілля,
Придорожніх із своїх рук пригостить.
А коли цвіте - веселіше подвір'я -
І дітям, і внукам дарує блаженну мить.
Підійду до неї, притулюсь... Обніму!..
Подякую за солодкі груші за добро,
В дитинство на крилах мрій полину,
Де мої батьки і мені добре було.
Посадив тато грушу біля хати
Вона солодка-пресолодка, як мід.
Cюди прилітає соловей щебетати
І я цілую все рідне - батьківський слід!..