Ой, у полі, ой, у полі та туман, димно,
За туманом нічого не видно.
Тільки видно, тільки видно та криниченьку
Холодную та і водиченьку.
Ой, там дівка, ой, там дівка, та й воду брала,
Улан коня та і напуває.
Дівка коню, дівка коню води підливає,
Улан дівку та і повідомляє.
Ой, поїдьмо, ой, поїдьмо та й дівонько з нами,
З молодими та уланами.
Пройшли поле, пройшли поле, пройшли вони друге,
На третьому стали спочивати.
На третьому, на третьому стали спочивати,
Стала дівка плакати й ридати.
Ой, боже ж мій, ой, боже ж мій, що я наробила,
Батенька й неньку та й розсердила.
Ой, улане, ой, улане, ой, ви молодії,
А де ж ваші доми кам'янії,
А де ж ваші, а де ж ваші сади зеленії,
А деж ваші трави шовковії?
Годі, дівко, годі, дівко, про трави питати,
Батька й матір треба забувати.