Ой, там за Дунаєм крутим бережком
Ой, там розмовляє сокіл з козаком:
"Ой, ти, соколоньку, ти братіку мій,
Чи не був ти брате, в моїй стороні.
Чи не був ти брате, в моїй стороні,
Чи плаче, чи туже дівча по мені?"
- Не плаче, не туже, у ліжку лежить,
Правою рукою за серце держить".
Ой, прилетів сокіл та й сів на вікні:
"Добрий вечір, дівчино, приніс тобі вість -
Уже твій миленький у подвір'ї єсть".
Ой, дівчина встала, як і не лежала,
Восковії свічі посвічувала.
"Горіть, горіть, свічі вдень і вночі,
Нехай я надивлюсь милому в очі.
Де ж ти, мій милий, у дорозі був,
Що ти, мій миленький, з личенька змарнів?"
"Через тебе, дівчино, впав я в сухоти,
Ані вночі спання, ані вдень роботи.
Очі б може й спали, та ноги несуть,
Викохав дівчину, та люде беруть."