В одну сумку спакувати все життя,
Притулити до себе плачуче дитя,
Рухатись вперед і не оглядатися,
Під свистом гармат в невідомість податися.
Ти знаєш як це, коли сльози не лікують,
Коли втомлені вокзали материнський відчай чують,
Коли під ногами від життя лише руїни,
Залишайся сильною заради України!
Де б ти не була, обіми свою дитину,
Обіймаючи її, обіймаєш Україну!
Ще залишилось трошки... Зовсім трошки почекати...
Ти нарешті зможеш чоловіка обійняти!
Залишилось трішки... І крізь біль, і втому
Ви повернетесь живі! Повернетесь додому!
Ну, а зараз обійми, обійми свою дитину!
Де б ви зараз не були, ви - частинка України!
Оглянися навколо, біля тебе також мати,
Вона також знає, як це діток рятувати,
Коли серце розриває на малесенькі частини,
Мама пробує всміхатись своїй дитині.
А малесенька радіє, і не розуміє
Чому мамині обійми настільки сильні,
І чому мама не знає, що сказати,
Коли доня питає: Мамо, а де тато?..
Де б ти не була, обіми свою дитину,
Обіймаючи її, обіймаєш Україну!
Ще залишилось трошки... Зовсім трошки почекати...
Ти нарешті зможеш чоловіка обійняти!
Залишилось трішки... І крізь біль, і втому
Ви повернетесь живі! Повернетесь додому!
Ну, а зараз обійми, обійми свою дитину!
Де б ви зараз не були, ви - частинка України!