Їхав козак-батько в поле воювати,
Пускав коня в дальній путь,
Брав з собою в шапку ковилу та маки,
Щоб синів й дружину не забуть.
Маки, маки, ковила та маки,
Що по всіх курганах так пишно цвітуть -
То на тих курганах сплять батьки козаки,
А на інших - рідні їх додому ждуть.
Їздив козак довго, бився козак славно,
Та загинув в лютому бою,
За синів й дружину, за неньку Україну
Поклав козак голову свою.
Маки, маки, ковила та маки,
Що по всіх курганах так пишно цвітуть -
То на тих курганах сплять батьки козаки,
А на інших - рідні їх додому ждуть.
Поховали друзі козака в могилі,
Поклонились низько та й пустились в путь,
А на тій могилі в степу неосяжнім
Ковила та маки цвітуть.
Не губіть же, люди, ковилу та маки,
Що по всіх курганах так пишно цвітуть,
То на тих курганах сплять батьки-козаки,
А на інших - рідні їх додому ждуть...