Гей, з устні Дніпра та до вершини
Сімсот річок і чотири,
Да усі вони да у Дніпр впали,
У Дніпр правний, несказанний!
Да повійте, вітри низовії,
Ой, на паруси безоднії!
Ой, сидить козак да на демені,
І він деменом повертає,
І на Чорне море поглядає:
Ой, пливе судно одним одно,
В йому турчин сидить з туркенею,
А туркеня сидить, вона не гуляє —
Шовковенький рушничок вишиває.
Ой, кому сей рушник буде —
Ой, чи турчину, чи татарину,
Ой, чи козакові молодому?
Ой, се буде кошовому молодому!