Чи чуєш, мій друже юначе,
Чи чуєш той брязкіт кайдан,
Як мати Україна плаче,
За стільки терпіння і ран?
Чи бачиш, Дніпро висихає,
Пороги шуміти стають,
Зозулі по деревах сідають,
Про долю Вкраїни кують?
Чи бачиш, жита похилились,
Ти сіяв — воно не твоє,
Ти мучивсь по днях і по ночах,
А ворог лиш з того жиє?
Чи бачиш, Карпати сумують,
Дивлячись на ярмо синів,
А вітер тихенько по полі
Розносить жалібний їх спів?
Вдень ворог до тебе сміється,
А ввечір в кайдани кує,
За твою цю працю гіркую,
Гармати на тебе кує.
Ми чули ці болі ще змалку
І в серці сказали собі:
Для Тебе живем Україно,
Щоб волю здобути Тобі.