В стару світлину я вдивляюсь знову,
Вона всe знає, що колись було.
Тоді сказав оте єдине слово,
Яке в душі, мов квітка розцвіло.
Ім'я твоє молитвою шепочу,
Хоч фото посвітліло вже від літ.
Коханий мій, я знов до тебе хочу,
Бо заступив мені ти цілий світ.
Несу свій хрест через літа,
Через жалі і пересуди,
Ти все забув десь у світах,
Я не забуду.
Несу свій хрест, свою вину,
Свою любов, як кару божу,
Ти зрадив легко, як дихнув,
А я не можу.
Яка була щаслива наша пара,
Яка весна довкола цвіла,
Але біда за нами йшла, мов кара,
І відвернуть її я не змогла.
Тобі за це не скажу ані слова,
І дорікати тим мені не смій.
В стару світлину я вдивляюсь знову,
Де ти лиш мій, коханий, тільки мій.
Несу свій хрест через літа,
Через жалі і пересуди,
Ти все забув десь у світах,
Я не забуду.
Несу свій хрест, свою вину,
Свою любов, як кару божу,
Ти зрадив легко, як дихнув,
А я не можу.
Несу свій хрест через літа,
Через жалі і пересуди,
Ти все забув десь у світах,
Я не забуду.
Несу свій хрест, свою вину,
Свою любов, як кару божу,
Ти зрадив легко, як дихнув,
А я не можу.
Ти зрадив легко, як дихнув,
А я не можу...