Як не крути, ти в небі, в небі, я ще на землі,
Мені дістатись до тебе треба, треба, please, поможи.
Так заважає стеля, крила стискає мої,
Я вже не вірю, що буває краще!
Краще! Краще! Буває краще! Але
Що занадто ідеально - насправді, так нереально!
Все що було й не було, - крила мені надало!
Так склалось, що я літала! Так... Так...
Моя рука так сумує за твоїм волоссям,
Твоїми губами, чуєш, так само!
Розчарувалась...
Ти мене справді переконав, що я не та сама,
Я не та сама...
У тебе бували і кращі!
Кращі! Кращі! Бували і кращі! Але
Що занадто ідеально - насправді, так нереально!
Все що було й не було, - крила мені надало!
Так склалось, що я літала! Так... Так...
Що занадто ідеально - насправді, так нереально!
Все що було й не було, - крила мені надало!
Так склалось, що я літала! Так... Так...