А вже років двісті, як козак у неволі,
По-над Дніпром ходить, викликає долю:
- Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди!
- Не вийду, козаче, не вийду, соколю,
Не вийду, серденько, бо й сама у неволі,
Гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі.
У ярмі, в кайданах од часів Богдана -
Від нього самого у неволю оддана.
Гей, ти, Богдане, гетьмане,
Занапастив Україну і мене!