Ой, не судилося, доля закотилася
Гречаним бубликом на чужий город,
Ти їм фігурами, королями джурами,
А вони картами скраплених колод.
Іване, гетьмане, твоя слава не в'яне,
Чорна туга тане в пломені надій,
На шляху скраєчеку проквиляє чаєчика,
А орли за нею летять у бій,
Летять у бій!
Ой, за туманами, за двома лиманами
В останній гавані зупинився пліт,
Що ті імперії, Байрони з Вольтерами,
Вона химерами нагодує світ.
Іване, гетьмане, твоя слава не в'яне,
Чорна туга тане в пломені надій,
На шляху скраєчеку проквиляє чаєчика,
А орли за нею летять у бій,
Летять у бій!
Ой, не судилося, щастя й закотилося
Вечірнім сонечком за чужий тини,
Та ніч відбудемо, сонечко здобудемо,
Лихо остудимо своїми крильми.
Іване, гетьмане, твоя слава не в'яне,
Чорна туга тане в пломені надій,
На шляху скраєчеку проквиляє чаєчика,
А орли за нею летять у бій,
Летять у бій!