Ти, як дощ, не питаєш коли йти.
Тільки я його знаю,
І тільки він мене бачив таким,
Яким знаєш ти,
І тільки він мене любить таким -
Ми давно з ним сусіди.
Але він може бути зі мною
Чеснішим, ніж ти.
Вже не треба, я маю хату з неба,
Вже нe треба, забери,
Вже не треба, цілуй себе як треба,
Вже не треба весни.
Ходи сюди, кому потрібні
Ці наївні куплети.
Я напишу про тебе дивні,
Але чесні слова
Ходи, ходи,
Бо залишилось трохи часу,
Щоб наспівати.
Я не шкодую,
Що з тобою був останнє життя.
Вже не треба, я маю хату з неба,
Вже нe треба, забери,
Вже не треба, цілуй себе як треба,
Вже не треба весни.
Залишся ти,
Бо я ще маю, що тобі розказати,
Я не шкодую,
Що з тобою був це дивне життя.
Вже не треба, я маю хату з неба,
Вже нe треба, забери,
Вже не треба, цілуй себе як треба,
Вже не треба весни.