Am
Dm
Із давніх вже давен, на полонині, ген,
E7
Am
Є квіточка ромен, що зір манить.
Am
Dm
Цю квітку запашну, чаклунку чарівну
E7
Am
Дала ти, щоб одну тебе любить.
Am
Dm
І я люблю з тих пір тебе, дівчино з гір,
G
G7
C
Спокою вже, повір, мені нема.
Am
Dm
Бо довгі ночі, дні, і на яву, і в сні,
E7
Am
Мов шепче хтось мені, любить дарма.
Am
Dm
Кохання два слівця - де сонячні серця,
E7
Am
А безнадійність ця - глибокий жаль.
Am
Dm
Від надаремних мрій тьмяніє розум мій,
E7
Am
Дівчина чорних вій - моя печаль.
Та стільки раз в житті стрічаю гори ті
Надхмарні і круті - красу свою.
Завжди у квітці тій маленькій дорогій
Я бачу образ твій - любов мою.
Am
Dm
Люблю тебе, дівча із полонини,
G
G7
C
Замріяною квіткою назвав
Am
Dm
Тобі наймення чарівливе дав,
E7
Am
Бо думаю про тебе щохвилини.
Тебе люблю я, квітко з полонини,
Ти перше посміхнулася мені,
Як теплі сонця промені ясні,
Як пісня із карпатської вершини.
Am
Dm
Минають літечка, засохла квіточка,
E7
Am
Що біля серденька її поклав.
Am
Dm
Вже більш не бачену, в цвіт закосичену,
E7
Am
Тебе утрачену, я знов згадав.
Бо ти, як перший цвіт зробила ранній світ
У серці юних літ що не згасав.
Та я не знав і сам, що в полонині там
Ромен ще звуть ім'ям "люби мене".
Am
Dm
Та я не знав і сам, що в полонині там
G
G7
C
Ромен ще звуть ім'ям "люби мене"...