Ой, зробив хлопчина та й дві красні скрипки,
Поділив надвоє снів своїх красу.
Що перша скрипка — біла лебідка,
А дуга скрипка — вечірній сум.
Закохались в нього дві сестри весною:
Одна — як та нічка, друга — мов той день.
Перша просила грати сумної,
Друга хотіла веселих пісень.
Одна сміялась, пла- кала друга.
Гей, по- єднались ра- дість і ту- га.
Гей, по- єднались в очах дівчини,
Як у двох скрипках, но- чі і днини.
А як розійшлися ті пісні луною,
Він замовклі скрипки сестрам двом віддав.
Кожна дівчина стала вербою,
Легінь між ними явором став.
Залишив на світі дві самотні скрипки,
Залишив на світі снів своїх красу.
Що перша скрипка — біла лебідка,
А дуга скрипка — вечірній сум.
Одна сміялась, пла- кала друга.
Гей, по- єднались ра- дість і ту- га.
Гей, по- єднались в очах дівчини,
Як у двох скрипках, но- чі і днини.
Там, де став явір понад плаями,
Знову я чую відлуння пісень:
Одна верба співає ночами,
Друга верба співає удень.
Приспів:
Одна сміється і плаче друга,
Гей, по- єднались ра- дість і ту- га,
Гей, по- єднались в очах дівчини,
Як у двох скрипках но- чі і дни- ни.
Гей, по- єднались в очах дівчини,
Як у двох скрипках но- чі і днини.