Дівчиноньку козак підмовляв під кленами:
- На Вкраїну, Марусь, турок злий напав.
Тож давай, тож давай спершу ми поженимось,
А тоді, а тоді сходим до попа.
- Ой, Іванку, боюсь наших батька-матінки,
Хоча, знаю, тобі вже пора на Січ,
Тож давай, тож давай забіжим до батюшки,
А тоді, а тоді буде шлюбна ніч.
До дівчат, до дівчат козакам хочеться,
Відпусти, отаман, хлопців хоч на ніч.
Бо дівчата й самі припливли б на Хортицю,
Та не можна дівкам і жінкам на Січ.
Підпусти, відпусти, батьку-отамане,
Відпусти, хоч на ніч, хлопців до дівчат,
Бо, поглянь, скільки їх — клятих бусурманів.
Україні ж треба ще більше козачат.
За дві курки їх піп записав до книжиці,
Ще й Хрестом золотим став їх осінять.
- Марусино моя, як я хочу ніжності.
Ну, дозволь ти себе хоч поцілувать.
- Ой, Іванку, твоя небезпечна подорож,
Може, ти іскладеш й голову за нас.
Від цілунків твоїх голова йде обертом,
Може, цей перший раз — наш останній раз.
До дівчат, до дівчат козакам хочеться,
Відпусти, отаман, хлопців хоч на ніч.
Бо дівчата й самі припливли б на Хортицю,
Та не можна дівкам і жінкам на Січ.
Підпусти, відпусти, батьку-отамане,
Відпусти, хоч на ніч, хлопців до дівчат,
Бо, поглянь, скільки їх — клятих бусурманів.
Україні ж треба ще більше козачат.